Стан ведення журналів даних: оцінка рівнів загроз і практик безпеки
15.05.2018 - 9 хв читання
Оновлено: 26.09.2021
Psiphon Inc. роками очолює боротьбу за відкриття інтернету для тих, хто живе в умовах цензурних режимів. Попри відсутність обмежень контенту в мережі, користувачі із західних країн звертаються до VPN, таких як Psiphon, щоб захистити свою конфіденційність в інтернеті. Проте в березні 2017 року Pew Research Center оприлюднив разючу статистику: близько 70% американських користувачів інтернету не впевнені, для чого служить VPN.1
Якщо постійно зростаюча кількість акаунтів Psiphon є показником збільшення кількості користувачів VPN у всьому світі, то значний наплив незалежних користувачів виходить на ринок, де вони не мають критеріїв для критичної оцінки продуктів. Тепер цей тягар розуміння ризиків у незнайомій сфері кібербезпеки лягає на цю групу. Через це вони надзвичайно вразливі до дезінформації. Одним із таких понять, що змушує користувачів бути насторожі, є всюдисущий термін журналювання даних на вебсайтах і форумах, присвячених VPN, а також викривлене уявлення про індивідуальні ризики та методи ефективного самозахисту.
За даними Techopedia, «журналювання даних — це процес збору та зберігання даних протягом певного періоду часу з метою аналізу конкретних тенденцій або фіксації подій чи дій у системі, мережі або ІТ-середовищі на основі даних. Воно дає змогу відстежувати всі взаємодії, через які дані, файли або програми зберігаються, відкриваються чи змінюються на пристрої зберігання або в програмі».2 Багато VPN просувають політику повної відсутності журналювання як нібито унікальну функцію продукту, натякаючи таким чином, що в іншому разі інтернет-трафік пересічних громадян перебуває під постійним ризиком потрапляння в журнали та потенційного використання в комерційних і юридичних цілях.
Це стало гострою темою після скасування у квітні 2017 року певних норм захисту FCC, які б вимагали від американських інтернет-провайдерів (ISP) отримувати дозвіл перед передачею даних користувачів (якби вони взагалі набрали чинності, як планувалося, у грудні 2017 року). Думка про те, що уряд виступає за те, щоб ISP вели журнали нашої особистої історії в інтернеті, а потім продавали чи розкривали їх без згоди, тривожить більшість користувачів інтернету.
Як рішучий прихильник свободи інтернету, Psiphon щодня прагне забезпечити нашим користувачам справедливий і відкритий доступ до нецензурованого інтернету без негативних наслідків. Розширення законності несанкціонованого використання даних користувачів та історії перегляду створює тривожну тенденцію, яка свідчить про те, що прибуток часто переважає етику. Але Psiphon глибше занурився в дослідження поточної ситуації з практиками журналювання трафіку та даних.
Короткий порівняльний аналіз політик журналювання даних у США, ЄС та Канаді
Загалом західні країни визначили заходи захисту та регулювання через призму безпеки збережених даних. Ці закони встановлюють положення щодо стандартів безпеки, яких компанії мають дотримуватися під час збору та зберігання даних користувачів. Вони також окреслюють правові питання, пов'язані з розкриттям інформації. Проте всі закони, згадані в цій статті, залишають рішення щодо типу даних і ситуацій, у яких вони збираються, а також тривалості зберігання таких даних, на розсуд організації, яка здійснює збір. Хоча в багатьох випадках ці організації повинні обґрунтовувати логіку своєї політики перед центральним керівним органом, таке законодавство створює палицю з двома кінцями, оскільки в багатьох випадках воно мовчазно підтримує збереження даних.
Наприклад, у США наразі немає всеосяжних норм, що регулюють журналювання даних. ISP можуть вільно збирати та зберігати дані користувачів за умови, що користувача повідомлено про застосування таких практик в умовах надання послуг або ліцензійній угоді користувача. Проте діяльність компаній регулюється Законом про збережені повідомлення (Stored Communications Act), який забороняє розкриття даних користувачів, включно з електронними повідомленнями, «будь-якій особі, крім адресата або передбачуваного одержувача».3 Хоча американський уряд покладає на всі компанії обов’язок захищати дані користувачів, він чітко не обмежує практики ведення журналів чи розумні терміни зберігання даних.
Ширше питання ведення журналів ISP не нове, і воно також не є окремою ізольованою проблемою. Насправді питання журналювання даних корениться в тих самих правових аспектах нещодавно відновлених у США дебатів щодо мережевої нейтральності.
У квітні 2016 року Європейський Союз ухвалив загальноблокове законодавство під назвою Загальний регламент про захист даних (GDPR), який базується на оригінальній Директиві про захист даних 2012 року та визначає керівні принципи безпеки даних, права користувачів і правову класифікацію суб’єктів. Проте окремі держави-члени зобов’язані самостійно визначати належну тривалість зберігання даних і не підпадають під дію обов'язкових термінів у масштабах усього блоку.
Незалежні компанії несуть відповідальність за визначення належної тривалості зберігання зібраних даних, тоді як додаткові терміни зберігання можуть встановлюватися для «архівування в суспільних інтересах, наукового, статистичного або історичного використання».4 Однак, згідно з положеннями GDPR, приватні особи мають «право бути забутими» і можуть вимагати видалення своїх персональних даних із сервера.
Зрештою, федеративний устрій Канади сформував багаторівневу юрисдикційну структуру стосовно регулювання журналювання даних. У країні ухвалено Закон про захист особистої інформації та електронних документів (PIPEDA), який визначає загальнонаціональні директиви та норми щодо збору інформації для комерційної діяльності, а також встановлює стандартне національне визначення персональних даних, яке включає:
• вік, ім'я, ідентифікаційні номери, дохід, етнічне походження та групу крові;
• думки, оцінки, коментарі, соціальний статус, дисциплінарні заходи тощо;
• особові справи працівників, кредитну історію, записи про позики, медичні записи, наявність спору між споживачем і продавцем, наміри (наприклад, придбати товари чи послуги або змінити роботу).5
Подібно до Директиви ЄС, передбачено положення, які дозволяють розкривати Центру аналізу фінансових операцій та звітів Канади (FINTRAC) інформацію щодо осіб, підозрюваних у злочинних діях, таких як фінансування тероризму. Проте PIPEDA не містить чіткого опису процесів захисту інформації та обмеження законних термінів її зберігання. Хоча пункт 4.5.3 зазначає, що «інформація, яка більше не потрібна для виконання визначених цілей, повинна бути знищена», окремі компанії мають право впроваджувати власні процедури.
Далі за структурою, провінції, які мають повноваження створювати власні закони для забезпечення захисту даних, можуть замінювати положення PIPEDA.
Тож чи мають рацію алармістські VPN?
VPN успішно викликають тривогу у потенційних клієнтів через три фундаментальні недоліки сучасних режимів журналювання:
1. Ваші персональні ідентифікаційні дані можуть бути недостатньо захищені
2. ISP та онлайн-компанії можуть використовувати ваші персональні дані заради комерційної вигоди
3. Бази персональних даних, які зберігаються в ISP та онлайн-компаній, перебувають у розпорядженні правоохоронних органів і державних установ
Усі три розглянуті юрисдикції дозволяють законний збір та збереження персональних даних користувачів. Хоча ISP та онлайн-компанії юридично зобов’язані захищати таку інформацію, за своєю суттю це створило слабку систему, засновану на довірі, якій бракує чіткого нагляду практично в кожній юрисдикції. Легко сказати, що тим, хто не використовує інтернет для компрометуючих чи незаконних дій, нема про що турбуватися, але в Psiphon ми переконані, що всі користувачі інтернету мають розумне право розраховувати на приватність незалежно від своєї поведінки в мережі.
Таким чином, можна вважати, що ISP мають право вести журнали даних користувачів. Це може викликати занепокоєння в окремих користувачів інтернету, які побоюються несанкціонованого використання приватної інформації, наприклад медичних записів чи банківських даних, або зловмисного проникнення в такі бази даних. Крім того, якщо ISP отримає Запит із міркувань національної безпеки (National Security Letter) або ордер із вимогою надати записи користувачів, він буде юридично зобов'язаний надати таку інформацію правоохоронним органам.
Згідно з чинним законодавством, онлайн-компанії не мають права продавати персональні дані в комерційних цілях або розголошувати таку інформацію. Проте вони цілком мають право зберігати та використовувати ці дані для різноманітних внутрішніх процесів, як-от статистика клієнтів. З потенційно неминучим руйнуванням мережевої нейтральності в Сполучених Штатах сховища персональних даних можуть експлуатуватися або оприлюднюватися без згоди. Проте головною причиною для занепокоєння серед користувачів VPN залишається ризик зловмисного викрадення таких даних, попри найкращі наміри постачальника послуг.
Користувачі інтернету завжди змушені самостійно розбиратися в практиках компаній, з якими вони взаємодіють. Основне занепокоєння полягає в тому, що деякі кінцеві користувачі можуть не розуміти значення чи наслідків умов використання та оцінювати доцільність застосування за нечіткими й часто оманливими соціальними і технічними критеріями щодо того, чи є VPN надійним і вартим довіри. Не кажучи вже про дослідження ринку, яке необхідно провести, щоб переконатися, що VPN справді дотримуються політики конфіденційності, яку вони декларують потенційним користувачам, особливо якщо служба VPN вимагає створення облікових записів, прив'язаних до персональних даних.
Більше того, коли зважене рішення ухвалено, користувачі в певних географічних точках і на певних сайтах можуть цілком комфортно користуватися незашифрованим або стандартним https-з'єднанням. Але там, де все ще є сумніви чи занепокоєння, VPN без ведення журналів, такий як Psiphon, можна використовувати для захисту персональних даних від збору в інтернеті.
Чи може VPN захистити мене від журналювання даних?
Багато користувачів інтернету звертаються до VPN, щоб забезпечити свою анонімність у мережі та уникнути практик журналювання даних комерційними онлайн-службами. Однак слід зазначити, що жоден VPN не може надати повної анонімності в інтернеті. Але ті, які віддані ідеї вільно доступного інтернету, як-от Psiphon, впроваджують у свої сервіси надійні заходи безпеки, що захищають приватність їхніх користувачів. Завдяки використанню проксі VPN інтернет-трафік неможливо пов’язати з конкретними користувачами, хоча користувачі залишаються підключеними до інтернет-сервісів та користуються ними.
Прагнучи завоювати довіру користувачів і посилити індивідуальну конфіденційність, комерційні VPN часто наголошують на політиці повної відсутності журналювання. Вони заявляють, що видаляють усі записи про використання, роблячи відстеження неможливим. Проте багато угод про надання послуг VPN не містять детальних пояснень такої політики. Для створення облікового запису або відкриття зашифрованої сесії VPN може вимагати певної детальної інформації про користувача. І знову ж таки, на окремого користувача лягає тягар уважного прочитання умов надання послуг і вирішення, чи варто довіряти цьому VPN.
Будова інтернету вимагає обміну певною інформацією для здійснення онлайн-зв'язку. Жодні дані не можуть бути надіслані або отримані без функціонуючої IP-адреси, що включає дійсну IP-адресу користувача VPN. Однак, оскільки жодне із законодавств, проаналізованих у цій статті, не зобов'язує VPN зберігати дані користувачів протягом певного проміжку часу, базові цінності Psiphon та інших VPN-сервісів спонукають їх стирати таку інформацію зі своїх мереж одразу після завершення зашифрованої сесії.
Що відрізняє Psiphon від традиційних VPN-сервісів? Усе просто: ми виникли й існуємо насамперед заради свободи інтернету. За своєю конструкцією платформа Psiphon не зберігає жодних персональних даних щодо сеансів перегляду кінцевих користувачів. Оскільки використання Psiphon не вимагає наявності облікового запису, програмне забезпечення фактично не здатне створювати або зберігати інформацію, що стосується будь-якого окремого користувача. Таким чином, жодних записів про використання не залишається, що дає впевненість тим, хто уникає стеження або боїться розкриття персональних даних стороннім особам, адже використання мережі Psiphon неможливо пов’язати з унікальним користувачем або геолокацією.
Щоб забезпечити ефективність нашої мережі та її масштабування відповідно до зміни рівня попиту, ми проводимо внутрішню оцінку даних, яка включає обсяг трафіку та інформацію про розташування користувачів, узагальнену на рівні країн.6 Це найдетальніша інформація, яку зберігає сервіс. Але якщо б, наприклад, зловмисник отримав несанкціонований доступ до цієї статистичної інформації, жодні персональні дані не опинилися б під загрозою.
--
Автор: Jacob Klein
1 http://www.pewinternet.org/2017/03/22/what-the-public-knows-about-cybersecurity/
2 https://www.techopedia.com/definition/596/data-logging
2 https://www.techopedia.com/definition/596/data-logging
3 S.Rep.
No. 99-541, 97th Cong. 2nd Sess. 37, reprinted in 1986 U.S.C.C.A.N. 3555, 3591.
4 Там само. Пункт 26.
5 http://laws-lois.justice.gc.ca/eng/acts/P-8.6/FullText.html6 Проте дані на рівні міст автоматично агрегуватимуться лише після того, як використання в межах країни перевищить поріг, за якого статистично неможливо ідентифікувати окремих користувачів шляхом оцінки кількості активних підключень у місті.